Вихід на світло завжди є

Це не той випадок, коли ти гризеш нігті від напруги, чекаючи, хто там кого завалить у наступній главі. Тут весь двіж відбувається суто в головах персонажів і в їхніх стосунках. І, чесно кажучи, іноді розгрібати власні травми та тарганів у голові буває страшніше і важче, ніж ховатися від серійного вбивці.

Назва взагалі топова і дуже круто передає суть. Знаєш це відчуття, коли ти сидиш у темній, закритій кімнаті, і на підлогу падає такий рівний квадрат сонячного світла від вікна? От вся ця книга - про відчайдушну спробу вилізти зі своєї власної темряви, комплексів, минулих образ і просто стати в цей квадрат світла.
Без спойлерів скажу так: історія максимально життєва і трушна. Ніяких тобі супергероїв, ідеальних людей чи пафосних промов. Персонажі тут - це звичайні люди, яких ти можеш зустріти в черзі за кавою. Вони заплуталися, вони роблять відверто дурні помилки, іноді жорстко туплять і навіть бісять своєю поведінкою - коротше, ведуть себе як абсолютно реальні живі люди, яких накрила криза.
Смолич пише так легко і правдиво, що в тебе немає відчуття, ніби ти читаєш якийсь надуманий художній текст. Це більше схоже на те, ніби ти сидиш на балконі з давнім знайомим о другій ночі, куриш, і він просто виливає тобі душу, записуючи таку довгу емоційну голосовуху про наболіле. Ти читаєш і ловиш себе на думці: «Блін, та в мене ж була точно така сама ситуація!»

Якщо ти вже трохи втомився від постійних м'ясорубок, детективів і хочеш чогось такого, що просто по-людськи торкнеться душі, але при цьому без зайвих соплів і награної драми — бери сміливо.Це така собі класна книжкова терапія, після якої хочеться просто видихнути, заварити нормального чаю і зрозуміти, що як би не було важко, вихід на світло завжди є.