Виявляється, Роксолана - не єдина!

Я думала, що після історій про Роксолану мене вже нічим не здивуєш. А іще я думала, що вона єдина жінка в історії Османської імперії. А ні! Здавалося б, ну знову дівчина з України, знову полон, знову гарем і султан. Але ця книга - це взагалі інший вайб!

Якщо Настя Лісовська з перших розповідей здавалася такою хитрою і пробивною, то тут головна героїня, Надія, спочатку зовсім інакша. Вона реально як та ковила з назви: обставини  гнуть її до самої землі, здається, що все - зараз зламається, кінець. А вона раз - і знову вирівнюється.
У цій книжці дуже класно показана оця межа, на що готова піти людина заради виживання. Я коли читала, навіть згадала нашу українську літературу, твір «Перекотиполе» Квітки-Основ'яненка. Там Денис Лоскотун убив Трохима, бо іноді життя чи емоції заганяють у такі кути, де діють зовсім інші, дикі правила. От і в гаремі османського палацу, куди потрапляє Надія, правила просто нелюдські. Це не місце для романтики, це реальна школа виживання.
Атмосфера книги мене прям заворожила. Не люблю казковості і її тут нема і близько.  Султан Ібрагім до якого її готують  далеко не Сулейман з тік-токів, а дуже жорстка і непередбачувана людина. Ну і  свекруха...я в шоці. Жінки в Туреччині мали владу і скільки ...ніколи б не подумала. Знаменита Валіде Кесем-султан настільки владна і страшна, що від одного її погляду мурашки бігають. Спостерігати, як юна Надія намагається не попастися їй під гарячу руку ще той квест. Тому, я дуже співчувала головній героїні. Вона багато плаче, сумує за домом, боїться, але при цьому не здається.
Класно, що перша книга - це тільки розкачка. Це історія про те, як наївна дівчинка вчиться читати між рядків, нікому не довіряти і розуміти, що за кожною розкішною фіранкою в палаці може ховатися шпигун або вбивця.

Книжка читається дуже легко. Якщо ви любите історії про дівчат, які потрапляють у повний треш, але замість того, щоб здатися, стискають зуби і починають боротися - вам 100% сподобається!