Якби ти знав, як много горя криється У масках радості, байдужості і тьми, Як много лиць, за дня веселих, миється До подушки горючими слізьми! Ти б зір свій наострив любов'ю І в морі сліз незримих поринав, Їх гіркість власною змивав би кров'ю І зрозумів весь жах в людському безголов'ї, Якби ти знав!