Відгук на книгу: Клавка

У книзі історичного роману Марини Гримич «Клавка» мені вдалося зазирнути за лаштунки у Спілки письменників України, а також "побувати" у київському будинку письменницьків РОЛІТ у епоху ганебного Пленуму щодо української літератури та паплюження честі та гідності письменників того часу. Насправді досить непросто зацікавити подіями минулого, однак авторці це вдалося настільки, що хочеться дізнатися ще більше про ті часи та нашу інтелігенцію, яка гартувалася характером у жахливих умовах цькування, голоду та холоду. Усе це можна узагальнити тим, що випробування будуть завжди та на сторінках історії залишиться слід кожного... Складні етичні питання ведуть через ситуації, які оголюють сутність людини і викликають повагу до тих, хто залишається з високо піднятою головою та посмішкою на устах, а хто з ганьбою докорів сумління залишив цей світ. Життя секретарки Спілки письменників Клавки змушує маневрувати у коловороті таких доленосних подій та кардинальних змін і в особистому спілкуванні. Динамічний сюжет захоплює у вир літературного життя 1940-х на фоні повоєнного Києва, Євбази і мешканців комунальної квартири. До речі є продовження, тому що годі зупинитися, як ми уже знйомі...