Це коротка, але чуттєва історія про жінок у світі. І про те, як ми можемо бути поєднані, з людьми з далекої країни, самі про це не підозрюючи. Вона читається дуже швидко та легко, за кілька годин. Три сюжетні лінії. В Індії живе Сміта, яка належить до нижчої касти. Вона мусить прибирати туалети і її життя дуже тяжке. Вона бажає іншої долі своїй доньці, хоче дати їй освіту, хоча б мінімальну. але це неможливо в її рідному селищі. Сміта наважується на втечу, заплативши за це непомірну ціну - їй доводиться покинути свого чоловіка і ризикнути всім, що вона має. У храмі вона відстригає волосся, щоб пожертвувати його божеству. Власне, божеству воно ні до чого, але ним цікавляться підприємливі ділки. Таким чином волосся Сміти і її доньки потрапляє до Італії на Сицилію, в маленьке сімейне підприємство Джулії, яке вже багато років виготовляє перуки. Воно от-от закриється, кредитори стоять на порозі, і друг Джулії пропонує переступити через традицію використовувати волосся сицилійок і закупити партію в Індії. Наважитися важко, але це може оживити сімейну справу. Коса, якої позбулася Сміта, і з якої працівниці Джулії зробили гарненьку перуку, потрапляє в Канаду до адвокатки Сари. Вона - леді з залізними яйцями, крута і непробивна. Вона практично живе на роботі, її от-от зроблять головним партнером. Вона самотня і її діти бачать її лише зранку на кілька хвилин. Але вся її ретельно вибудувана кар'єра і амбітні плани йдуть шкереберть, коли в неї виявляють рак грудей. Вона переживає всі стадії: несприйняття, гнів, покору і які там ще є стадії, аж поки не розуміє, що її сім'я, діти - це те справжнє, що варто плекати в житті, бо на роботі від неї відвернулися і просто переступили через її хворобу. І саме коса Сміти допоможе їй подолати труднощі і відкрити нову сторінку в житті. Дуже душевна книга, відчуваєш до героїнь симпатію, співчуття і єдність. Раджу, моя оцінка 5 з 5.