На землі мільярди людей, які, за своє життя, встигають наробити повно помилок, що здатні зіпсувати існування не лише їм, але й оточуючим. І часом трапляються надзвичайно серйозні помилки, які призводять до незворотного наслідку – смерті людини. Особа, яка здійснила це, назавжди здобуває клеймо «вбивці». Та чи може щось виправдати таку людину? Яке ж має бути покарання для того, хто здійснив такий жахливий вчинок? І як потім дальше жити із таким рішенням? Такі питання будуть роїтися у вашій голові після прочитання повісті Джона Стейнбека «Про мишей та людей». У творі ми зустрічаємо двох простих чоловіків, які не бояться важкої праці і вірять, що в майбутньому їхні зусилля будуть виправдані і вони зможуть жити спокійним, розміреним життя на своєму ранчо та самі бути собі господарями. Це звичайна мрія чесної людини. Ніби все просто. Але життя як завжди вносить свої несподівані повороти. Так трапилося і в житті головних героїв. Хто ж вони? Давайте познайомимося ближче. Джордж – відповідальна, рішуча та небайдужа людина. Він запросто міг жити лише для себе та в своє задоволення, не обтяжуючи себе турботою про когось. Проте Джордж має велике серце і просто не може кинути на поталу долі таку велику дитину як Ленні. Саме так, Ленні – це доросла дитина, на це вказує і його наївний світогляд, і  те, що він не прагне завдати комусь зла та хоча б якось використати для власної вигоди свою перевагу у силі, і те, що його переповнює бажання ласки та турботи. У нього добра, світла душа і такі ж бажання, але він не може повністю контролювати та усвідомлювати свої дії. Останнє створює для нього та його незмінного супутника перешкоди на шляху до їхньої щирої мрії. Джордж всяко прагне відгородити від проблем як і самого Ленні, так і посторонніх людей.. Цим пояснюється його здатність приймати рішучі та тверді рішення, які інколи даються нелегко. Особливо це проявляється наприкінці повісті. Ленні неймовірно любить живих істот: їх можна притулити до себе, погладити, створити їм примарний затишок та захист, вони дають відчути, що вони тебе потребують. Та через нездатність володіти собою й інколи занадто сильну, в прямому сенсі, турботу, така любов може призвести до смерті, як це трапилася із мишею, цуценям, а потім – людиною. Ленні ненароком, просто піддавшись власним бажанням та страху втрати довіри Джорджа, вбиває жінку. Він розуміє, що трапилася та погана ситуація, яку передбачав та від якої його застерігав Джордж. Це може зруйнувати їхню мрію, тому єдиний вихід  – це тікати у визначене місце, яке відоме, лише їм двом. У нього живе надія, що і цього разу його зрозуміють та підтримають. Проте для Джорджа ситуація сприймається по-іншому. Ленні переступив певну межу, і що найгірше – у майбутньому подібне може не раз повторитися. За свій вчинок потрібно відповісти і знести покарання, яке для більшості бачиться як смерть від руки чоловіка жінки, який прагне помсти та реваншу за попереднє, цілком заслужене приниження. Не дивлячись ні на що, Джордж щиро хвилюється за товариша та хоче для нього якнайкращого. Тому коли вони зустрічаються на старому місці, знову починає звучати видумана історія про ранчо та спокійне майбутнє життя. Ленні дивиться на горизонт і чітко уявляє цю картину. Саме в цей щасливий  момент лунає постріл, який назавжди залишає Ленні на їхньому ранчо, із садом та омріяними кроликами. Він помирає у цій радісній нездійсненній мрії. А що ж Джордж? Як назвати його вчинок? Що ж він зробив для друга – назавжди позбавив його можливості перетворити фантазію на дійсність чи навпаки, подарував йому полегшення, позбавивши мук? Це можна трактувати з погляду як альтруїстичних, так і егоїстичних міркувань. Проте я схильна до думки, що взявши на душу такий важкий гріх, Джордж, перш за все, думав про почуття Ленні та усвідомлював, що вбиває не лише людину, але й мрію розділену на двох. Мрію, яка була частинкою і його душі. Людина, що була частиною і його життя. Зрештою, реальність виявилася сильнішою за будь-яку фантазію.