Самотність. Хтось обирає її і вважає, що це свобода. Інші ж воліють відігнати навіть думки про неї. Але коли обривається життя близьких людей - сама доля закарбовує ці болючі почуття самотності глибоко в душу.

"На межі самотності" - книга про емоційні травми. Яку ж психологічну напругу довелося пережити в житті автору, щоб вилити стільки болі, туги та смутку на папір.

Тут усе: трагічна смерть батьків, як наслідок дитячі психологічні травми, сиротинець, несприйняття однолітками, невзаємне кохання.  Душевні травми  головного героя не закінчуються із його дорослішанням, вони трансформуються в доросле життя. Цим автор намагається донести читачу посил: "наше минуле надто впливає на наше ж майбутнє". І хтозна де та межа, щоб переживши травму, продовжувати жити.

Ця історія змушує цінувати життя, вона нагадує яке воно швидкоплинне і як необхідно частіше проводити час з близькими, як треба вміти прощати.І якщо ж доля підкинула стільки болі, найважливіше не здаватися, не опускати руки. І десь далеко побачити вогник надії. А може цей вогник закладений у наших дітях?