Благородні кілери та голлівудський розмах

Знаєте, іноді просто хочеться відключити мозок і почитати якийсь бадьорий екшен. «Останній контракт» Кокотюхи - саме такий випадок. Маємо парочку професійних найманих убивць: колишній коп Антон та екскаскадерка Віта. У них є свій фірмовий кодекс - прибирають виключно «поганих хлопців», такі собі Робін Гуди зі снайперськими гвинтівками, що підміняють собою правосуддя. І от їм прилітає дуже серйозне замовлення від кримінальних верхів. Але під час виконання цього контракту щось іде не за планом. Наші герої вирішують зіграти за власними правилами і йдуть на дуже ризикований крок. Як результат - мисливці миттєво перетворюються на дичину, і починається жорстка гонка на виживання.

Треба віддати автору належне - він реально вміє гнати сюжет. Це прям класичний голлівудський бойовик родом із дев'яностих. Ніяких тобі довгих рефлексій, глибоких психологічних травм чи складних метафор. Суцільна дія: короткий діалог, постріл, втеча. Книжка просто ідеально заходить у дорозі - кидаєш у рюкзак, відкриваєш у поїзді і проковтуєш за один вечір під стукіт коліс. Текст взагалі не вантажить і працює як чистий адреналіновий атракціон. Так і проситься на екран, що з його книжками часто і роблять, до речі.

Сама концепція благородних кілерів виглядає, звичайно, красиво і романтично. Шкода тільки, що в реальному житті та з точки зору закону це абсолютна фантастика, хоча іноді так хочеться в таке вірити...
Але коли починається відкрите протистояння нашої парочки з цілим кримінальним синдикатом, реалізм остаточно виходить із чату. Головні герої розкидають натовпи озброєних бойовиків як безсмертні термінатори, а суворі мафіозі, які нібито тримають у страху міста, раптом починають тупити на кожному кроці, поводячись як істеричні дилетанти. Кажу ж - чисте кіно.

Коротше кажучи, це стовідсотковий літературний фастфуд. Це вам не складний детектив, де треба аналізувати докази. Це кримінальний бойовик, який відверто і свідомо ігнорує фізику, логістику та юриспруденцію заради красивої картинки та шаленої швидкості. Суто для масової аудиторії - але ж саме це найчастіше і треба, щоб просто розслабитися і заробити на літературі, еге ж?