Часу немає

«Часу немає» - це дійсно, як згадує автор, роман-пробіжка, який викликає сильні емоційні враження, справді захоплює з першої сторінки і не відпускає до останньої, читається стрімко, ніби проживаєш його разом із героєм.

Чи хотіли б Ви, якби випала така можливість, віддати свою душу загадковому джину в обмін на дні життя в тілі іншої людини ? Чомусь, мені здається, ні… Але героєві Едему втрачати нічого: батьки покинули його немовлям, зростав хлопчик у притулку, прийомні батьки, хоч і любили, але завжди здавалося, що порівнюють його з померлим сином, карʼєра адвоката не складається, кохана пішла, не сказавши ні слова, і наостанок страшна новина - смертельна хвороба Мітча, від якої немає ліків… Тож якщо життя скоро обірветься, то чому ж не спробувати скористатися усіма можливостями, які пропонує джин…Адже кому б не сподобалось пожити життя сильних і владних світу цього…

Едем проживе життя музиканта, мільярдера, і навіть президента… Але це буде не просте проживання , це дорога до пізнання себе, пошуку себе у цьому світі, розуміння цінності часу, відведеного нам. Приємно було читати, що герой використає цей час з користю, не заради втіхи, а заради вищих цілей. Герой допоможе музиканту віднайти натхнення, мільярдеру - зрозуміти, що в житті є важливіші речі, за гроші, врятує країну від самого себе ( мається на увазі в тілі президента) , адже той заради влади готовий влаштувати теракт і пожертвувати життям людей….Та найголовніше - Едем знайде себе, своє призначення в житті, яке вестиме його за собою за руку. Зрозуміє, що весь цей час марнував своє життя , і на речі, які були важливими, не відволікався, вважаючи їх марним витрачанням часу. Та найголовніше - він виграє найкоротший судовий процес, який стане найважливішим у його житті.

У книзі настільки тісно переплетене життя головного героя з людьми, життям яких він жив, що іноді я зупинялася і думала: «А про кого я зараз читаю? Це Едем, Олесь, Віктор чи Олекса?». Автор дуже вміло вміло поєднує теперішнє з минулим і майбутнім. Лінії сюжету гармонійно переплетені, і після прочитання залишається багато думок.

Автор чудово поєднує  гумор, емоційне й інтелектуальне навантаження. Це було сильно відчутно під час читання. Не дивлячись на те, що книга більше схожа на фентезі - джини, перевтілення, все таки де в чому існують паралелі з реальністю.

Книга мені дуже сподобалась, адже має глибокий сенс, який полягає у складності вибору меншого зла, в цінності моменту зараз і сьогодні, а не чекання якихось подій, до яких можливо і не дожити. Вона круте зна і не містить нічого зайвого. Автор спонукає нас цінувати кожну хвилину життя, бо часу немає, життя надто коротке, щоб його марнувати.