Письменниця, яка тримає слово – Тетяна Белімова, з новим романом – «Чужа провина».

          Не відкладаючи на кращі часи, пані Тетяна задовольнила запит десятків своїх читачів, яким запали в душу герої попередньої книжки – «Винуваті люди». Особисто я ніколи не накладаю на авторів відповідальність, не прошу, не вимагаю продовження, уявляючи процес творення, починаючи від задуму до втілення. Я знав, що у нашому випадку за мене це зроблять інші. Коли попередній виплеканий роман потрапив на мої жадібні до слова очі, сумнівів не виникало: Тетяну завалять пропозиціями піднапрягтися і видати наступну частину життєпису улюблених персонажів. Бо як же так? Інтрига, закладена там, не мала розв’язки і спрацьовувала хіба в фантазіях самих читачів, адже ті вигадані люди почали жити на сторінках роману. Віднині сюжет отримав розвиток. Так, безсумнівно вдалий, продуманий до деталей, які нам би треба знати. Не так про кохання і побутові речі, не стільки про зіткнення характерів і непрості стосунки між мешканцями твору, хоча хтось в першу чергу шукатиме і знаходитиме це. Я в першу чергу оцінюю подачу історії моєї країни. Не всі письменники приділяють стільки уваги тлу, на якому розписані ролі. А от мене найбільше цікавить саме це і я знаходжу в книжках Тетяни Белімової предмет, який для мене становить цінність. В книжці долі пов’язуються і уриваються в роки, втрачені для нашої нації. Невеликий проміжок часу в два роки, з 1917-го до 1919-го – період, коли Україна вкотре отримала шанс вибороти, а потім і вибудувати нову, самодостатню європейську державу. За значущістю, час в який живемо ми, чимось подібний. Тільки тоді сукупність проблем створила інші перешкоди, в результаті чого Україна не встояла. Не вперше, як і нині – не вдруге, не втретє… Впевнений, що потік новин тисне на нас і він спонукає еліту країни, якою є люди мистецтва, науки, культури і т. ін., осягати минуле, виносити на поверхню причини і наслідки, застерігати націю від помилок, спонукати небайдужих до дії. Роман про минуле підсвічує грані теперішнього, він до щему сучасний. За останні сто років у нас залишився той самий ворог. Він  не ослаб, навпаки – вдосконалився в мистецтві антисвіту. Всі наші цінності є ненависними йому і немає потреби мені включати в свій відгук таку собі політінформацію. Ми всі – свідки цьому.

          Як читач і мешканець двох світів, народжений в часи відносного торжества зла, а тепер і свідок новітніх перетворень, в яких той мордор руйнується, агонізуючи, я з вдячністю вітаю Тетяну з виходом «Чужої провини»! Знову ж, не прошу писати на замовлення ще і ще, бо життя героїв книжки десь має тривати. Нехай тебе, Таню, не полишає бажання писати. Ділися тим, про що письменниця не може мовчати. А читачів прошу набирати в пошуковику назву роману. Він класний, доступний, тільки ж не пропустіть свій шанс отримати примірник, бо все прекрасне, на жаль, має обумовлені межі.