Цикл «Єресь Гора» – одна із наймасштабніших книжкових серій в історії і одна з візитних карточок сетингу Warhammer. Десятки письменників описували карколомні події, коли Гор Луперкаль занурив усю галактику у вогонь громадянської війни, і ці події є фундаментом того, що ми бачимо у Warhammer 40000. Вагому роль в популярності цієї серії грають книги, що описують початок подій Єресі. Тоді компанія Games Workshop зробила правильний крок, що довірила написати пролог цієї серії Дену Абнетту, який на той момент вже відзначився успішними циклами «Привиди Ґонта» та «Айзенгорн».

Як я вже згадав, «Сходження Гора» – це один великий пролог до основної зав’язки, так би мовити, величезна картина з духом часів завершення Великого Хрестового Походу, золотого віку завоювань Імперіуму у 31-му тисячолітті. Після розгрому орочої імперії на планеті Улланор Імператор Людства раптово залишає фронт і передає повноваження Магістра Війни своєму улюбленому сину, примарху легіону Місячних Вовків Гору Луперкалю. При чому Гор у цій книзі далеко на головний герой. Головним героєм цієї книги є космодесантник Гарвіель Локен, командир 10-ї роти Місячних Вовків. Саме через точку зору Локена і деяких інших персонажів-космодесантників і звичайних людей нам зображуються події книги, що на мій погляд покращує розуміння цих подій і співчуття персонажам. Натомість дистанція між читачем і Гором в купі з харизмою останнього добре надає відчуття, що перед тобою хтось неземний і напівбожественний.

Книга добре знайомить читача зі звичними реаліями 31-го тисячоліття: підкорення чергового світу, тренування космодесантників, буденні справи увіковічнювачів тощо. На тлі буденності трапляються сюжетно важливі події, такі як призначення Локена радником Гора, зіткнення з першим демоном Виру, поширення культу Бога-Імператора, діяльність стигматизованих воїнських лож. Деякі події розкриваються ще краще при перечитуванні, тоді окремі шматки сюжету формують потужний похмурий пазл тріумфальних на перший погляд часів. Другий розділ книги більш динамічний і багатий на бойові сцени, в яких задіяні як союзники Місячних Вовків з братнього легіону Дітей Імператора, так і основні вороги – ксеноси (ворожі іншопланетні види, в даному випадку – мегарахніди). Третій же розділ описує спробу Гора вийти на контакт з гуманоїдною расою інтерекс та повний крах миру між людьми та інтерексами через викрадення в останніх загадкової наднебезпечної зброї (але чи була в цьому вина Місячних Вовків?).

Дену Абнетту вдалося написати досить захопливий і цікавий пролог величної серії, яскраво розписавши світ і персонажів. З цих причин багато хто радить починати Warhammer саме з «Єресі». Проте, як на мене, для кращого сприйняття в «Єресь Гора» треба входити з певної базою знань про світ, наприклад почитавши книжки того ж Дена Абнетта про інквізитора Айзенгорна. Єдиними недоліками можу назвати «пастовість» деяких розділів, що мають на меті поглибити роль, та стрибки вперед, коли події можуть урватися на цікавому моменті, а продовжитись у вигляді переповіді флешбеків. Проте, на щастя, таких моментів небагато. Рекомендую до прочитання та перепрочитання.
Моя оцінка: 5/5 (9/10).