Детектив з якого почалася ціла епоха

«Убивство в будинку вікарія» - це не просто черговий детектив від леді Аґати. Це тупо історичний момент для жанру, бо саме в цьому романі на велику сцену вперше повноцінно виходить та сама божа кульбабка з мізками суперкомп'ютера - міс Джейн Марпл.

Отож, локація: мальовниче село Сент-Мері-Мід. Збоку виглядає як ідеальне місце, де всі п'ють чай о п'ятій і мило посміхаються. Але насправді це лютий тераріум. Там живе такий собі полковник Протеро - максимально токсичний тіп, якого щиро і відкрито ненавидять буквально всі. Навіть місцевий священник (вікарій) у серцях бовкнув, що той, хто пришиє полковника, зробить людству величезну послугу. І вгадай що? Наступного дня Протеро знаходять з кулею в голові. Де? Правильно, прямо в кабінеті цього самого вікарія! Починається повний крінж і хаос: одразу двоє різних людей приходять у поліцію і зізнаються у вбивстві, бо намагаються відмазати одне одного. Копи тупо хапаються за голову, і тільки старенька міс Марпл, копаючись у своєму садочку, бачить усю цю брудну гру наскрізь.

Якщо хтось думає, що міс Марпл - це просто мила бабуся з плетінням, то ця книга жорстко розірве шаблони. Вона сканує людей краще за детектор брехні. Вона знає всі грішки сусідів, розуміє, як працює людська гниль, і розвалює алібі підозрюваних просто спираючись на те, що "цей вбивця поводиться так само, як той жадібний пекар, що крав борошно". Це геніальний, чисто психологічний підхід!
Сент-Мері-Мід - це просто еталон соціальної павутини. Тут місцеві пліткарки працюють швидше і точніше за камери відеоспостереження. Крісті дуже іронічно висміює це "ідеальне" суспільство, де за кожним доглянутим парканом ховаються зради, шантаж, вкрадені гроші та люта ненависть.
Зазвичай у детективах шукають, хто вбив. А тут у слідства виникає зовсім інша проблема - як довести, що ті, хто САМІ прийшли і взяли на себе провину, насправді нахабно брешуть? Це такий крутий перевертень жанру, який ламає мізки і тримає інтригу до останньої сторінки.