Докопатись до правди про себе

«У лісі» - це перший роман із циклу про Дублінський відділ убивств, і це тупо еталонний психологічний крайм, де головний детектив - ходяча міна уповільненої дії.

Ну тоді розбираємо сюжет: маємо детектива Роба Раяна. На перший погляд - звичайний такий коп, працює в парі з максимально адекватною і крутою напарницею Кессі Меддокс. Їх відправляють розслідувати вбивство дванадцятирічної дівчинки, тіло якої знайшли в лісі на околицях Дубліна. І тут починається головний майндфак: двадцять років тому в цьому самому лісі зникли троє дітей. Знайшли тільки одного - наляканого до смерті хлопчика, в кросівках, повних крові, і з тотальною амнезією. Вгадай, хто цей хлопчик? Правильно, наш Роб Раян. Він приховав своє минуле від керівництва і тепер лізе в розслідування, яке тупо наживо здирає струпи з його власних дитячих травм. І чим далі вони з Кессі копають цю справу, тим сильніше в Роба плавиться дах.

Бро, ти читаєш історію від імені Роба, і в якийсь момент розумієш, що цьому тіпу взагалі не можна вірити. Його травма настільки глибока, що він сам себе заганяє в пастки, приймає максимально крінжові і деструктивні рішення і тягне на дно всіх навколо. Це психологічний розвал у чистому вигляді.
Стосунки Роба і Кессі на початку - це ідеал напарників. Вони розуміють одне одного з півслова, у них свій вайб і свої жарти. Але спостерігати за тим, як ця справа повільно і жорстоко знищує їхній зв'язок - це реально боляче. Френч геніально прописує токсичність, яка народжується з недомовок.Тим цікавіше, чи їх стосунки витримають.

Це глибока, атмосферна і дуже болюча історія про те, що деякі таємниці минулого краще взагалі ніколи не розкопувати, бо вони здатні зжерти тебе живцем, а в той же час злочинця треба знайти.