«Треба створювати гідне життя на своїй землі, а не шукати кращого на чужині. Запозичувати кращий досвід, вносити свій колорит і милуватися''
Вкрай рідко читаю такі романи і перші розділи думала, що і тут все покотиться колією «закордонний принц і довго та щасливо». Аж ні, і це чудово. Щемка, життєва, трішки перебільшена, історія жінок на фоні бурхливих змін в країні – розпад союзу, криза 90-х, тотальне безробіття та безгрошів’я.
Шлях вчительки, Галини Петрівни, з міцними моральними поглядами від школи до мосту в Італії – від поваги до бажання померти. Село, школа, зміна педколективу на «продвинуту молодь», звільнення, безробіття в родині, два сина, яких треба ставити на ноги, чоловік-чмоня і жінка, яка їде на заробітки за кордон. Рай закордонний, що обертається пеклом та каторжною працею. І коли б не сестра, що також працювала, але в Греції, - не бачити Галині оміряних зароблених доларів. Жінки працюють, а чоловіки живуть кожен по совісті – хто примножує зароблене, допомагає дітям, хто утримує коханку та шикує з нею. А дітки, для яких мами працюють непокладаючи рук, оцінять вони цю працю? - ой, не всі. Що страшніше – зрада чоловіка, якого і не кохала то все життя, чи зрада дитини? Чи є куди повертатись жінкам із заробітків, чи чекають їх родини та й чи є ще ті родини? Доля двох сестер-заробітчанок, яким доля не шкодувала випробовувань.
Чи можна купити щастя та здоров’я за гроші – ні. Якби не було, а родина тримається на жінці і вибір - гроші чи родина – не завжди приносить бажаний результат. Діти, що ростуть без батьків, чоловіки, які знаходять заміну, підірване здоров’я, наруга над собою та пустка при поверненні, талановита молодь, що працює на розбудову чужих країн (роки пройшли і знову у нас така ж картина). Доля громадян молодої держави, які мали самостійно виживати, була ой яка не райдужна. І хоча фінал казковий для Галини - життя переломило багатьох.