Доторк

Деніел Кіз, знаний перш за все завдяки «Квіти для Елджернона», цього разу звертається до болю набагато земнішого, ніж експерименти над свідомістю. Він говорить про страх, про суспільне відторгнення, про отруєну довіру і про вибір залишитися людиною, коли світ втрачає людяність. «Доторк» — це про біль, що не має форми, але має вагу. Про дотик — буквально і метафорично — який змінює людей. Хтось, торкнувшись страху, стає жорстоким. Хтось, торкнувшись любові, залишається собою, навіть коли це небезпечно. Кіз ставить питання, на які важко відповісти: чи здатне суспільство пробачити те, що не розуміє? Де закінчується турбота про безпеку і починається фанатизм? Цей твір — не про радіацію. Це роман про серце. Про те, як легко зруйнувати життя словом. Про те, як важко залишатися світлом у темряві. Про те, що справжній героїзм — здатність бути поруч, коли всі відвертаються.