Експеримент номер один

Другий роман серії про Зої Бентлі різко піднімає ставки і переводить історію у ще більш тривожну площину. Тут злочин уже не просто акт насильства, це вистава, викладена у мережу, де смерть перетворюється на контент, а вбивця на режисера власного жанру!
Сюжет стартує з відео, на якому заживо похована дівчина намагається вибратися з могили. Це так званий «Експеримент номер один», і саме він запускає нову справу для профайлера ФБР Зої Бентлі та агента Татума Грея. Паралельно, повертається фігура Рода Гловера серійного вбивці з особистим звʼязком із Зої, який поступово перетворює розслідування не лише на професійне , а й на приватне.  
Одна з ключових сторін історії це напруга. Майк Омер будує сюжет у форматі постійного наростання кожен новий елемент не закриває попередній конфлікт, а розширює його. Замість класичної інтриги читач отримує кілька паралельних загроз, які перетинаються і підсилюють одна одну. Це виглядає так , що жодна версія не виглядає остаточною.  
Тема «вбивства як медіа» працює доволі сучасно і додає додатковий шар. Інтернет тут не просто фон, а інструмент злочину, що робить історію ближчою до актуальних страхів, ніж класичні детективи. це посилює відчуття вразливості, небезпека не десь там далеко, вона буквально в екрані.  
Зої Бентлі у цій частині стає більш розірваною між ролями. Вона все ще професійно ефективна як профайлерка, але дедалі сильніше відчувається тиск особистих обставин , особливо через втручання Гловера в життя її родини. Цей конфлікт добре працює , бо змішує акцент із чисто інтелектуального протистояння у площину емоційної витривалості. Саме тут персонаж отримує додаткову глибину. Татум Грей залишиться стабільним елементом системи більш стриманим інколи навіть функціональним у межах сюжету, але важливим як баланс до хаотичнішої і емоційної Зої. Їхня взаємодія продовжує розвиватися, однак Роман не перетворюється на домінуючу лінію, і не забирає на себе увагу від розслідування.  
Стиль Майка Омера загалом впізнаваний, швидкий темп, короткі сцени, постійна зміна центру уваги. Це прискорює читабельність і створює ефект «ще сторінка і лягаю спати»).
«У пітьмі» це продовження яке не просто розширило серію, а ускладнило її. Воно більш технологічне за темою, більш особисте за емоцією. Це впевнений зібраний жанровий роман, який тримає увагу завдяки постійній напрузі та грамотному чергуванні психології і подій.