Фентезійний квест про нефентезійні речі

Якщо перша «Аліса» була про тотальний хаос, де суди працюють як попало, а королева рубає голови просто від балди, то «Задзеркалля» - це зовсім інша історія. Керролл замінив карти на шахи, і світ перетворився на жорстку систему, де кожен крок регламентований шизофренічними, але абсолютно залізними законами.

Коротко по змісту: Аліса проходить крізь скло над каміном і потрапляє в реальність, яка виявляється гігантською шаховою дошкою, порізаною струмочками. Дівчинка стає білим пішаком, і її мета - подолати всі клітинки і дійти до восьмої лінії, щоб стати королевою. Під час цієї химерної мандрівки вона натикається на близнюків, балакучі квіти, Шалтая-Болтая (який нахабно диктує власні значення словам) та Білого лицаря. І всі вони змушують її виживати у світі, де фізика і логіка працюють задом наперед.
І отут ховається найважливіше. Це не просто казка абсурду, це геніальна сатира на суспільну ієрархію та правові норми. Ти тільки вдумайся: кожен персонаж на цій дошці в стилі фентезі  має чітку соціальну роль і рухається лише так, як йому дозволяє статус. Ніякої свободи волі. Закони Задзеркалля безжальні і вивернуті навиворіт. Наприклад, правосуддя тут працює так: за злочин тебе карають ще до того, як ти його вчинив. А знаменита пробіжка з Чорною королевою? «Треба бігти з усіх ніг, щоб тільки залишитися на місці» - та це ж ідеальний діагноз будь-якому суспільству! Ти пашеш, як проклятий, просто щоб не випасти з соціуму.

Керролл узяв і створив хоч і фентезійний, але все ж світ-механізм. Ти читаєш ніби дитячий квест, а по факту бачиш, як працюють правила і закони в системі, де поняття нормальності давно втратило будь-який сенс.