Феріде і Кямран

Моє дитинство припало на 1980-ті - початок 1990-х років. Це був час появи перших серіалів, зокрема зарубіжних. І якраз тоді по телевізору я вперше почула про Феріде і Кямрана. Ніяк не забуду дівчину, що сидить на дереві та їсть шоколад. Кямран, в якого вона була до нестями закохана, завжди приносив їй коробки з шоколадом, терпів її дотепи та насмішки, а сам був ввічливим і мовчазним. І як же змінилася ця весела дівчина впродовж розгортання дії, якою серйозною і глибокою вона врешті стала! Десь у віці 11 років я знайшла вдома книгу «Чаликушу» і вирішила її прочитати. Читала її наввипередки із бабусею, тобто ми читали одну книгу у вільний час. Бабуся тоді прочитала її швидше. Але для мене цей роман був тоді важливим, бо описував кохання і важкий шлях, який треба пройти закоханим, аби бути поряд. Я не могла тоді зрозуміти, чому так відбувається: якщо почуття є взаємним, чому люди не можуть поєднатися. Минули десятиліття, і я опинилася в подібній до Фаріде історії. І мені хочеться вірити, що минуть роки, і в мене теж буде хепі-енд, недарма мені з дитинства подобалася ця весела дівчинка на дереві, і я дуже хотіла бути на неї схожою.