Христя

Уперше прочитала роман у десятому класі; його було віднесено до позакласного читання, проте до нього ми так і не дійшли. Власне, я очікувала тоді, що прочитаю опис еротичних сцен чи щось у цьому напрямку, тому з острахом брала книгу до рук. Проте нічого подібного і близько не було. Це роман про обставини, які штовхнули сільську дівчину Христю стати повією, а вони в Панаса Мирного однакові для всіх героїв, напевно, всіх його творів, - соціально-економічні. Це трохи розчаровує, адже письменник створює через це трафаретні образи, схеми, де на місці Христі чи Чіпки з «Волів» можна поставити будь-яке імʼя, навіть того нещасного Пилипка з «Морозенка», якби письменник дав йому шанс не змерзнути в лісі. Ніхто з цих героїв не здатен (чи не хоче) боротися проти обставин. Чи могла Христя не стати повією? Могла. Однак зберегти свою честь у місті того часу було майже нереально, бо довелося б їй працювати за копійки в якогось чиновника чи пана, спати з ним чи з його сином або мати коханцем когось із представників міських низів. На жаль, сільській дівчині, що наприкінці 19 - на початку 20 століття вирвалася в місто, шлях додому був закритий. На неї дуже часто чекала доля повії - подивіться на соціальне походження повій, є дуже невтішна статистика: мінімум половина - то були дівчата з сіл. Дещо пізніше про повій ми дізнаємося з «Ями». Чи співчувала я Христі як героїні? Спершу - так, бо вона рано залишилися без батьків, її постійно обманювали паничі. Але в кінці твору жодного співчуття в мене до неї не було. Вона могла не зрадити собі і працювати в місті важко і фізично (такими були тогочасні реалії), а могла погодитися на швидкі гроші. Та обрала друге.