Роман-адвент, роман у листах, роман, роман, роман... Історія кохання двох пар - батьків Вільми Ваєрьод та самої головної героїні. Я дуже веселилась з моментів незграбного, у спілкуванні з Вільмою, Роберта та самої Вільми, яка в свої 35 рочків не знає, що таке смартфон та як використовувати емоджі. Так, відправити емоджі баклажану на знак подяки за страву з нього - тою ще розумахою треба бути, Вільмо. Трошки крінжу викликав момент втручання (читай: підглядання) в сімейне життя Івара. Мені сподобалось, яким живим був батько Вільми, але шкода, що він так помер. Головне сонечко усієї книги - це Амді, дуже гарно прописано цього персонажа.