"Сміливі завжди мають щастя"

Тайга. Тисячі верств "необ'ятной многонаціональной Родіни". Летить дракон. Шістдесят суглобів чи то вагонів у ньому. І кожен вагон як шістдесят рудих домовин.

Дні, тижні, місяці ... Снує той "дракон" по Сибірській пустелі. Безкінченний залізничний "ешелон смерті" - етапний ешелон НКВД, а йменя йому "Йосип Сталін". "Найдемократичніший ешелон". Ковчег горя, проклять та материнських сліз.

Пригноблена, розшматована, знецінена, у бруді, у корості, в голоді та холоді, в розпачі та безвиході лежить у шістдесятьох рудих домовинах... Україна.

Снують та снують... ці безконечні ешелони ув'язнених українців, жертв сталінського розкуркулення, розбудовувати Забайкалля. "Заключітельная фаза построєнія соціалізма в одной странє".

Але у ешелоні їхатиме той, хто кине виклик системі. Він не скориться жорстокій тоталітарній машині, яка розчавлює людські долі, яка немов би звірей у клітках, отак і людей тримає у тюрмах та концтаборах. Григорій Многогрішний втече із черева дракона.
Він стане мішенню для звіроловів, тих хто організовує пошуки та ловить утікачів із сталінських таборів смерті.

Григорій пройде важкі випробування, здолає перепони, разом з тим він збереже у собі людяність, чесність та весь цей непростий шлях пронесе у серці безмежну любов до України.