Контроль…

Роман «Самородки» відкриває нову серію Дженніфер Лінн Барнс і водночас демонструє її перехід від підліткової прози до більш структурованого психологічного детективу. Авторка зьерігає знайомий фокус на інтелекті героїв, але тепер підсилює його темою контролю, травми і маніпуляції. 

Сюжет обертається навколо сімнадцятирічної Кессі, яку залучають до закритої програми ФБР для обдарованих підлітків із аналітичними здібностями. Разом з іншими учасниками вона працює над старими справами, однак досить швидко стає зрозуміло, що ця «навчальна практика» має значно небезпечніші наслідки , хтось починає грати з ними у власну гру.  
Автор будує психологічну напругу. Вона не просто пропонує таємницю, а занурює читача в мислення персонажів, де кожна деталь може бути як підказкою так і пасткою. Ідея профайлінгу тут працює радше як художній інструмент , спробі показати як легко інтерпретація чужої поведінки перетворюється на продукцію власних страхів. Персонажі ключовий елемент історії. Кессі не виглядає всесильною геніальною героїнею, її здатність «читати» людей має зворотній бік, адже вона постійно живе серед чужих мотивів і намірів, втрачаючи відчуття безпеки. Інші учасники програми теж не  зводяться до архетипів між ними виникає напруга, конкуренція і недовіра, що додає історії додаткового рівня конфлікту.  
З мінусів можу визначити це драматизм, а окремі сюжетні повороти працюють на ефект , ніж на логіку. Через це часом напруга здається штучною і псує загальне враження.
У підсумку «Самородки», це не стільки класичний детектив, скільки історія про сприйняття і контроль, хто має право інтерпретувати інших і до чого це може призвести.