Лічилка про чорних дроздів і жито

«Кишеня, повна жита» - це той самий кейс, коли в гру вступає не розкручений Пуаро, а бабця-термінатор місіс Марпл. І повір, вона розвалює кабінети не гірше за вусатого бельгійця, бо в неї є залізобетонний мотив - особиста помста.

Залітаємо в сюжет: багатий і максимально токсичний бізнесмен Рекс Фортеск'ю раптово відкидається прямо у своєму офісі після ранкового чаю. Діагноз - отруєння тисом. Прикол у тому, що в кишені його піджака поліція знаходить... жменю звичайного жита. Звучить як якийсь сюр? Далі - гірше. Його молоду дружину-золотошукачку труять ціанідом під час чаювання з хлібом і медом, а бідну служницю Гледіс знаходять задушеною у дворі з прищіпкою на носі. І тут на арену виходить місіс Марпл. Гледіс колись у неї працювала, і бабця Джейн просто лютує. Вона приїжджає в цей зміїний кубло Фортеск'ю, щоб покарати кілера.

 Головна фішка книги - вбивця тупо косплеїть стару дитячу лічилку про чорних дроздів і жито. Оця педантичність, з якою злочинець підлаштовує трупи під рядки віршика, типу прищіпки на носі мертвої служниці чи підкинутих мертвих птахів - це чистий психологічний терор. Крісті геніально бере невинний фольклор і перетворює його на кріповий мануал для маніяка.
Кстаті, якщо раніше старенька просто сиділа зі спицями і спостерігала за сусідами, то тут вона реально йде на вендету. Гледіс була наївною дівчиною, яку жорстко використали і злили, і Марпл не збирається це прощати. Її холодний гнів і те, як вона втирається в довіру до підозрюваних, ховаючись за маскою божої кульбабки - це тупо найвищий пілотаж маніпуляції. Поліція ще роздупляється, а бабця вже знає, хто кого замовив.
Родина Фортеск'ю - це просто еталонний серпентарій. Батя був тираном, сини ненавидять один одного, невістки плетуть інтриги. За красивим фасадом їхнього лакшері-маєтку ховаються старі фінансові махінації, зради і шантаж. Усі підозрюють усіх, а мотив пришити батю був реально в кожного з цих мажорів.