Ловець у житі

Селінджер препарує стан, коли світ здається фальшивим. А кожен дихаючий поруч — частиною вистави, в якій ти не хочеш брати участі. Колфілд — не герой і не антигерой. Він — звук, що спотворюється в динаміку дорослого світу. Його голос — суміш протесту, ніжності й розпачу. У його монологах немає правильних висновків, лише відчайдушна спроба зрозуміти де закінчується щирість і починається брехня, яку ми називаємо “зрілістю”. Мова Селінджера — це живий пульс. Вона тече уривками, вибухами, повтореннями, як справжня людська думка, що ніяк не може себе впіймати. За зовнішньою простотою сюжету ховається складна архітектура порожнечі. Кожна зустріч Голдена - зіткнення з черговим фасадом, за яким нічого немає. І лише образ “ловця у житі” — майже казковий — виглядає як крихітна свічка, що не дає остаточно потонути в темряві.