Мандрування. Курортник. Поїздка до Нюрнберга

Ці тексти — не описи подорожей у звичному сенсі, а глибоко індивідуальні спроби осягнути реальність через рух, відстань, випадковість зустрічей і навіть самотність. «Мандрування» — не стільки про географію, скільки про внутрішнє блукання. Гессе не спішить, не захоплюється барвами міст, не намагається зачарувати читача. Тут іронія межує з розчаруванням, а короткі абзаци вміщують цілі періоди внутрішнього пошуку.  У «Курортнику» з'являється тонкий гротеск — Гессе вивчає буржуазне дозвілля як майже театр абсурду. Цей текст — спроба розібратись у тій напівсвідомій тязі людини до «відпочинку», де ніщо не відпочиває: ні розум, ні тіло, ні дух. «Поїздка до Нюрнберга» — подорож у дитинство культури, у камінь, в архітектуру, в тишу історії. Тут вже звучить щось меланхолійне. Автор бачить не стіни й вежі, а відбитки часу — і читач відчуває це, ніби торкається чогось стародавнього, але все ще живого.