Музика стає порятунком

Скажу відверто і чесно «Лагідна війна» виявилась не тією книгою, яку можна прочитати для галочки чи для знайомства з історією першої світової війни. Вона поглинає дуже тихо, без гучної драми ..з перших сторінок, а потім розбиває серце так, що не можливо відійти… ще довго буду під враженням і з героями в голові і все прокручувати події, для емпатичних людей книга буде чіпкою. І саме тому я довго відкладала цю книгу, але цей місяць надихнув все ж осилити. Читати про війну зараз боляче вдвічі. Найбільше мене зачепило те, як Джулія Беррі показує людей не ідеальними героями, а живими. Гейзел тиха і соромʼязлива, наче у своєму світі і трохи загублена.. у світі де жінка має бути «зручною». Але саме через музику вона знаходить себе. Вона не кричить про свою силу, а росте разом з історією і вчиться не боятися власних бажань.
Джеймс поруч із нею теж виглядає справжнім, не «супергерой», а хлопець, якого війна змінює і ламає. І це робить їхню історію такою зворушливою. Вони кохають один одного не красиво й ідеально, а вперто, крізь страх, відстань і втрати.  
Але для мене ще одним незвичним персонажем став Обрі. Його персонаж прописаний дуже сильно. Талановитий музикант , чорношкірий чоловік у світі, де навіть після війни люди не готові бачити його за рівню. І те як він тримається за музику, за власну гідність, за право бути коханим викликає захоплення. Його стосунки з Колетт вийшли сильніші за основну любовну лінію. Колетт після пережив того ніби живе серед руїн не лише буквально, а й емоційно. Вона дуже зламана війною, але поруч з Обрі вчиться жити далі.
Ще окремо хочеться сказати про Афродиту. Дивно було в такому романі читати лінію з богами, та це надало книзі ще однієї родзинки. Афродита тут не холодна богиня, а уважна спостерігачка, яка захоплюється людською здатністю кохати навіть у важкі часи. Через богів роман стає ще більш емоційним і магічним.  
Та всеодно книга не лише про кохання. Вона про людей , яких назавжди змінила війна. Про те, як важко жити після пережитих страхів, знову вчитись просто жити. І про те, що навіть у чорні страшні часи люди шукають розраду, як на прикладі книги у музиці.  
«Лагідна війна» ніжна назва, рожева обкладинка, та зовнішність оманлива, в середині вона важка з болючою історією, яка надовго залишиться зі мною. Тому якщо не боїтесь читати книгу про війну, про внутрішню боротьбу після, то дуже варто прочитати. (Хочеться також відзначити попри болючу тему, книга читається швидко).