На новий лад..?

Сучасний український cozy- детектив рідкісний гість, особливо якщо йдеться про геометричну історію в дусі класики. Книга Катерини Литвин одразу заявляє про свої амбіції , замкнений простір, обмежене коло підозрюваних і злочин, що стається буквально «серед усіх».
Події розгортаються на паромі біля узбережжя Хорватії, де Майя Мессершміт разом із сином повертається з відпочинку. Подорож перериває вбивство на борту, і поки поліція на чолі з інспектором Йоганном Раппом веде офіційне розслідування, Майя починає власне спираючись на спостережливість і знання людської психіки. Герметичний детектив із чітко окресленим колом підозрюваних працює добре, інтрига тримається, загадка вибудувана грамотно, а атмосфера ізоляції додає напруги. Відчувається і легка схожість до Агати Крісті та не як копіювання, а як свідоме наслідування традицій , адаптоване під сучасний контекст ( якщо цікаво спробуйте «Смерть на Нілі» від Авторки Агата Крісті)
В сюжеті відчуваються збої. Найпомітніше це перевантаженість. Описів багато, вони часто метафоричні. У детективі де важливий ритм і чіткість така надмірність починає гальмувати читання і створює відчуття штучності.  
Персонажі подані дещо некоректно , часте означення героїв через національність виглядає спрощено і трохи ц дратує, кожен тримав ярлик.  
В цілому не погано. У книзі добре продумана загадка і відчуття жанру. Думаю авторка здивує наступними книгами!

«Убивство на паромі» це перспективний початок, з чітким розумінням про класичний детектив чим зачіпає) класика на сучасний лад, це вже звучить цікаво!