«Бог не дав їй стати матір’ю, тож тепер книга, вистраждана, роками виношена в мріях та молитвах, стала її продовженням на землі та надією на вічність»
Неймовірна історія про неймовірну жінку! Заслужено посідає мій топ на полиці художньої біографії. Об’єм, як я люблю, коли є де розгулятись, оформлення з гарними ілюстраціями та малюнками.
Ельжбета, Єлизавета, Гальшка Острозька – жінка-легенда, жінка-міф, жінка-мрія. Постать оповита міфами, дівчинка, що в 13 років віддалась першому коханню, вдова волею своєї матері-тиранихи, багата княжна, що непідвладна собі, віддана за незнайомця королем – Чорного князя, старшого з Гурків, могутнього воїна, затятого протестанта, освіченого, але грубого, розумного, але любителя випити і побуянити, закоханого, але закритого в собі. Втеча від законного чоловіка за настановою матері, таємне вінчання при живому чоловіку, підступна зрада матері, і 13 років в шлюбі з Гурком – як на гойдалках – то все добре, то дуже погано, але самоосвіта, коло освічених братів Гурків, їх друзів – дадуть свої плоди стократ в майбутньому. Саме Гурки зробили з Гальшки ту жінку, яку пам’ятатимуть у віках.
Тричі заміжня, тричі вдова, неймовірно багата, гарна жінка, яка хитрістю та незламною волею повернула свою власність, яку маман через шлюб з молодим жевжиком, відписала йому. Княгиня, що свідомо відмовилась від шлюбу, родини, дитини, світського життя, жінка, що всю себе, свій статок віддала на благодійність. Вона згуртувала видатні уми того часу в Острозі, вона заклала перші школи для всіх дітей незалежно від статків родини, першу Академію, лікарню, друкарню – і це все безкоштовно. Єлизавета Острозька, що все подальше життя була сама, ні подруг, ні чоловіка, ні опори і підтримки – дядько, що заздрив чорною заздрістю, вставляв палиці в колеса, принижував її мрії та прагнення, тогочасний бомонд, що вважав її божевільною, а все тому, що вона була неймовірно освіченою жінкою, що при ній чоловіки втрачали весь свій блиск, і не бажала красуватись на балах і вести бесіди про вбрання та прикраси. Острозька Біблія – її дітище, вона переклала, упорядкувала, розробила оздоблення, випустила в світ, зробила читання доступним всім, не лише ченцям. Жінка, що зробила з Острога – місто Утопію, де живуть освічені люди, різних вір, національностей, достатку в мирі і процвітанні. Вона несла своє світло всім і кожному, заряджала енергією весь механізм від написання книг до випуску студентів з академії, від збору трав до лікування хворих, розбудовувала місто, розвивала тогівлю. Мала підхід до кожного, була матір’ю острожанам, була титаном, що тримала все на своїх плечах, не показуючи як їй страшно і тяжко, що щось не вийде, не вистачить сил і часу. Благодійниця, що просила ніде не вказувати її ім’я, в жодній надрукованій книзі, лише герб роду Острозьких.
Неоціненний вклад в освіту, той випадок, коли величезні статки зробили стільки добра. І її заздрісний антипод, єдиний дядько, Костянтин Василь Острозький, що знищив фізичне підтвердження життя княгині Острозької – чорна душа, що й по її смерті не хотів бути позаду. Людина, що розвалила все, що тяжкою працею творила Гальшка.
Дуже раджу саме цю історію про княгиню Острозьку - вона мала буремну юність, що описують більшість книг про неї, але її подальше життя мало неймовірну вагу та культурну спадщину для нащадків.
Фінал книги розірве вам душу – плакали горожани, слуги, плакав янгол, плакала я. Я її прожила. Дякую авторці – це була чудова мандрівка в минуле довжиною в життя.