Остання з однорогів

Це меланхолійна балада про світ, де магія згасає, а надії залишається все менше. Це казка, яка не обіцяє хепі-енду, але дарує щось значно цінніше — мудрість і красу. У центрі оповіді — Єдиноріг, уособлення вічної, дикої краси. Вона залишає свій вічний ліс, що існує поза часом, і входить у світ людей, який уже встиг її забути. Її подорож — це хрестовий похід надії, що веде її крізь людське відчай і цинізм. Поруч із нею — Маг Шмендрік, що марно намагається творити дива, та Моллі Ґру, яка вже втратила віру в казку, але знаходить її, зустрівши диво. Фінальне протистояння — це не битва з чудовиськом, а боротьба з відчаєм. Король Гаґґард — не просто лиходій, а людина, яка не змогла знайти радість і тому вирішила полонити всю красу світу. Його замок — в'язниця, де він сховав диво, щоб ніхто більше не міг ним насолоджуватися. Це глибока притча про те, що красу не можна мати, нею можна лише ділитися. Це книга про вічну тугу за тим, чого, можливо, ніколи не було. Це оповідь, яка змушує нас вірити в диво, навіть якщо ми знаємо, що воно може бути тимчасовим.