Овід

"Овід" — це справжня симфонія вічного конфлікту: кришталевого ідеалізму, що розбивається об скелі цинізму; сліпучої віри, яку зраджують; полум'яної любові, що перетворюється на холодну ненависть. Етель Войніч, мов досвідчений скульптор, ліпить з глибокої особистої трагедії образ героя, що стає символом бунту, або ж, навпаки, занурюється в пекло саморуйнування. Її проза — це гімн незламному героїзму, готовності до самопожертви та силі духу. Авторський стиль, що немов чиста, крижана вода, проникає в саму душу, викликаючи сльози і радість. Войніч не боїться драматичних фарб, використовуючи їх, щоб змусити серце читача битися в унісон з героєм.