Пігмаліон

притча про силу слова та крихкість ідентичності. Шоу бере класичний міф про скульптора, що оживив своє творіння, і перетворює його на гостру сатиру, де Галатея знаходить не лише життя, а й власну волю. Професор Генрі Гіґґінс — це не вчитель, а деміург звуку, який вважає людську мову ключем до всіх дверей. Його лабораторія — це майстерня бога, де він, як сучасний алхімік, намагається викувати з голосу вуличної квіткарки Елізи Дулітл досконалість аристократки. Для нього вона — лише матеріал, що треба обтесати. Проте справжня драма починається не з її перетворення, а з її пробудження. Під маскою нової вимови Еліза знаходить не лише світську елегантність, а й власну гідність. Шоу показує, що її мова була лише маскою, а її душа — незламною. Фінальне протистояння між нею і Гіґґінсом — це не суперечка, а тріумф волі над тиранією таланту.