Пляжне чтиво

Після першої книги авторки «Люди, яких ми зустрічаємо у відпустці» думала, взагалі її більше не читатиму. Настільки все жахливо… Але ж з полиці дивиться на мене «Пляжне чтиво» - ну не можу не прочитати… Хочу сказати, що ця книга набагато цікавіша.

Це мила, добра, тепла історія кохання. Кохання  двох творчих людей - Огастеса і Дженьюері. Їм доведеться пройти нелегкий шлях, подолати свої страхи, впоратися з життєвими драмами,  переосмислити себе, щоб повірити знову у можливість бути щасливими.

Герої мені сподобалися, цікаво було спостерігати за розвитком відносин, в деяких місцях відверто сміялася. У їхніх почуттях завжди присутня  якась перчинка, що надавало яскравості і бурхливості!

Події розвиваються повільно, але емоційно,  чуттєво і романтично.

Але знову ж таки, не сподобалось мені використання в тексті грубих висловів: всратися, насрала чайка, ковтати блювотиння - як тільки стикалась з цими словами,  одразу враження погіршувалось… Хоча порадувало, що їх було не так багато, як в першій книзі.

Загалом книга сподобалась, вона підійде, як для літнього відпочинку, так і теплого затишного вечору в холодну пору!