Портрет Доріана Грея

Оскар Уайльд пише готичний роман. Він грає з естетикою, мораллю та іронією, створюючи витончену пастку для свого героя — і для читача. У витончених діалогах лорда Генрі — отрута. У мовчанні портрета — суд. У кожному реченні — двозначність: чи це сатира, чи сповідь? Доріан живе у світі задоволень, але чим довше він тікає від відповідальності, тим виразнішими стають зморшки на полотні, яке старіє замість нього. Роман — це також і про мистецтво. Про його силу зберігати прекрасне. І про його безсилля зупинити моральне падіння. «Портрет Доріана Грея» поєднує глибину трагедії з блиском стилю. Граційна, отруйна, вишукана — ця книга, як келих з вином, у якому сховано отруту.