Пустотливі оповіді

Вибудувані в дусі середньовічних новел, ці історії — про тілесність, спокусу, кмітливість і абсурд людської поведінки. Бальзак ніде не переходить межу вульгарності, навіть коли йдеться про найпікантніші сцени. Його цікавить не стільки тіло, скільки механіка бажання — як воно спотворює, обманює, виправдовує. «Пустотливі оповіді» — це не просто анекдоти з перчинкою. Це погляд на людську природу без зайвої моралі, з розумінням її слабкостей і, водночас, з вірою в розум. Вони наче підтекст до всієї серйозної Бальзаківської «Людської комедії»: якщо його великі романи — це трагедія суспільства, то ці новели — його фарс.