
Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у вересні 2025 року Детальніше
You are here
Рецензія на книгу Джорджа Орвелла «1984»

Мене дуже вразила книга, яку я нещодавно прочитала, а саме книга під назвою «1984» від автора Джорджа Орвелла. Я виділила для себе те, що автор пише чітко, без води та зайвих прикрас, проте лише уважний читач зверне увагу на всі деталі, емоційний підтекст і проведе паралелі із сьогоденням. Саме через це, я вважаю, що книга «1984» актуальна і зараз, роман змушує замислитись над тим, як легко суспільство може скотитися до тоталітарного контролю, якщо не захищати свободу слова та думки. У творі легко впізнати сучасні реалії, а саме: маніпуляція медіа, перекручування історії та фактів, інформаційні війни.
Події роману розгортаються в Океанії - це вигадана автором тоталітарна держава. Основним символом безперечного контролю в країні є Великий Брат та його Партія. В Океанії існує велика кількість різноманітних міністерств, які не є звичними для нас. В одному з таких міністерств, а саме в Міністерстві правди, працює і наш головний герой - Вінстон Сміт. Головними обов’язками його роботи було перекручувати та переписувати історію так, щоб вона відповідала ідеології Партії. В Океанії контролюється абсолютно все від думок громадян до почуттів. На кожному кроці і навіть в домівках були «всевидячі екрани», через які відстежували кожну хвилину життя людей.
У центрі сюжету - зародження внутрішнього спротиву у Вінстона. Він, попри всі свої зусилля, намагається зберегти свою людяність, зберегти чисті почуття кохання до своєї колеги по роботі - Джулії, проте система виявилась сильнішою. Автор книги чітко показує та дає зрозуміти, як система може легко зламати людину за допомогою пропаганди, страху та психологічного тиску.
Головне, що хоче до нас донести автор - це загроза та небезпека тоталітаризму. Оскільки книга побачила світ у 1949 році, то автор безперечно спирався на досвід нацизму та сталінізму, завдяки цьому йому вдалось створити та занурити читача в страхітливу картину суспільства. У сюжеті згадуються такі вирази, як: «двозначне мислення» та «новомова». «Новомова» - це спрощення мови для обмеження мислення, до прикладу: «думкозлочин» (найстрашніший злочин в Океанії), «виведення із системи» (ліквідація або смерть). Також згадується факт переписування історії, щоб приховати злочини минулого та не навернути людей до критичного та логічного мислення. Це змусило мене задуматись про сучасний світ, в якому я живу, та провести певну паралель. Це дало зрозуміти, що в наш час цифрової епохи дезінформація та інформаційні війни можуть поширюватися в рази швидше, ніж раніше.
Я вважаю, що у книзі «1984» є не лише сильні сторони, над якими варто задуматись, але й слабкі сторони. До прикладу, атмосфера в книзі панує сіра, похмура, місцями навіть депресивна та гнітюча, що до кінця книги виснажує негативним сприйняттям ситуації, яка ніби не має шансу на позитив. Також автор показує тоталітаризм у крайній формі, тобто не пропонує ніякого вирішення проблеми, альтернативи. Через це роман більше схиляє до того, що з цього вигаданого жорстокого світу неможливо вибратись або змінити його на краще.
До того ж хочу зауважити, що особисто для мене фінал не став чимось несподіваним, оскільки сила влади та Партії Океанії пронизала цю книгу до останньої сторінки. Мені було одразу зрозуміло, що перемога у кінці не за Вінстоном, а за Партією та Великим Братом. Незважаючи на це, фінал все одно залишив після себе важке враження, гіркий присмак та купу думок в голові, з якими потім ходиш декілька днів підряд роздумуючи про сюжет та сенс.
У висновку я б хотіла сказати про те, що стиль Джорджа Орвелла для мене певним чином є незвичним та нетиповим, проте це не вплинуло на мою позитивну думку про книгу, оскільки я перечитувала її уже два рази і впевнена, що перечитаю і втретє. Книга безперечно залишила слід в моїй душі, розумі та свідомості, змушуючи бути пильною до загроз свободі. Охоче рекомендую цю книгу до прочитання тим, хто довго не міг наважитись почати її читати і також раджу перечитати її тим, хто вже читав. На мою думку, з кожним новим прочитанням книги ти вловлюєш сам для себе нові сенси та думки, яких не було раніше.