Що у них там в голові..?

Історія яка одразу заходить з козирів, де майже шокова сцена на перших сторінках! «Розум убивці» це не просто серійний детектив, а історія проте, як небезпечно близько можна підійти до темряви, якщо твоя робота її розуміти.  
У центрі профайлерка Зої Бентлі, яку залучають до розслідування серії вбивств у Чикаго, жертви виглядають так, ніби вони досі живі , і цей моторошний «естетичний» почерк одразу задає тон історії. Разом із агентом Татумом Греєм вона намагається скласти портрет убивці, але розслідування стає швидко особистим, коли справа торкається її минулого.  
Поєднання динаміки і психології надають книзі тієї родзинки , що я люблю) Майк Омер не просто веде сюжет уперед, він змушує читача мислити разом із Зої, аналізувати поведінку, вчитуватися в деталі, шукати логіку там , де на перший погляд лише хаос. І це працює. Напруга тримається не лише на подіях, а на самому процесі мислення, який стає частиною гри.  
Текст дуже «читабельний», тут є і швидкий темп, короткі сцени, постійна зміна підозрюваних. Це той тим книг які «ковтаєш» за вечір ( ну це для мене, зазвичай треба кілька вечорів) і це не через простоту сюжету, а через добре прописаний і продуманий сюжет. Інтрига витримана, до фіналу важко скласти повну картину.  
Образ Зої один із найсильніших елементів. Вона не ідеалізована, але дуже переконлива. Її аналітичні здібності виглядають не як «суперсила», а як інструмент який має свою ціну. Особливо добре працює лінія з минулим, яка надає глибини і підсилює напругу, переводячи конфлікт на особисте. 

Татум Грей натомість, поки що більш жанровий, харизматичний, різкий, із потенціалом, але без такої ж внутрішньої складності.  
Любовна лінія лише намічена і не відволікає від основного це радше обіцянка розвитку, ніж повноцінний сюжетний елемент. І в цьому випадку це плюс, текст не розпорошений і тримає фокус на головному , протистояння мислення профайлера і вбивці.  
Раджу книгу , сюжет добре прописаний, який працює за правилами жанру, і робить це впевнено і зухвало. Тут не пропонується радикально нового підходу, зате дає те, заради чого ми беремо до рук такий жанр) шукаємо напругу, динаміку і відчуття, що навіть після останньої сторінки, книга залишилась у памʼяті.