Шоколад

Джоан Гарріс справді пощастило з екранізацією. Фільм з Жюльєт Бінош і Джонні Деппом вийшов саме таким, яким і мав бути — трохи казковим, з атмосферою спокуси. Не впевнена, що звернула б увагу на цю авторку, якби не фільм. У книзі шоколад виступає каталізатором змін. До маленького французького містечка разом із вітром приходить Віана Роше (це дуже нагадало мені Мері Поппінс). Вона відкриває шоколадну крамницю просто під час Великого посту — і цим самим уже кидає виклик пуританському укладу містечка. Шоколад тут — символ вибору. Вибору бути собою, дозволити собі насолоду, кохання, навіть помилки. Бо іноді шматочок гіркого шоколаду лікує краще, ніж сповідь. Стиль Гарріс — чуттєвий, теплий, такий, що ніби сам текст тане на язиці. Вона вміє розповідати казки — дорослі, щирі, трохи магічні.