Скандинавська депресія, безсмертна печінка та крах правосуддя

Гаррі Голе знову на дні. Його особисте життя зруйноване, він знову п'є так, ніби завтра не настане, і копирсається в старих «висяках». Аж раптом він прокидається з моторошним похміллям і тотальною амнезією. Трохи згодом з'ясовується, що сталося жорстоке вбивство людини, яка мала для нього величезне значення. Тепер йому треба знайти вбивцю, паралельно сподіваючись, що цей вбивця - не він сам.

За що Несбьо дійсно варто поаплодувати стоячи - це за рівень психологічного болю, який він транслює. Це дуже похмурий, тягучий текст, який безжально розмазує емоції читача. Водночас це ідеальна «книжка в дорогу» - товстий, деталізований том з повільним зануренням, який чудово ізолює від зовнішнього світу і монотонного стукоту коліс. Твісти тут справді змушують мозок скрипіти, а рівень напруги тримається стабільно високо.

Що мене розчарувало, хоча в літературі такого плану саме ці закиди виправдані, то це наступне. Голе має безпосередній, дуже тісний зв'язок із жертвою, на ньому кров, у нього мотив і провал у пам'яті. Він - ідеальний підозрюваний номер один. У реальному світі, навіть у ліберальній Норвегії, будь-яка кваліфікаційно-дисциплінарна комісія з'їла б керівництво поліції без солі за такий конфлікт інтересів. Його б миттєво відсторонили, закрили б у СІЗО або як мінімум приставили б зовнішнє спостереження. Але у Несбьо поліція Осло дозволяє підозрюваному вільно шастати містом, мати доступ до свідків і фактично вести паралельне слідство. Це абсолютний юридичний абсурд.

Гаррі п'є «Джим Бім» галонами, не спить, страждає від жорсткої абстиненції, періодично отримує травми, але при цьому його мозок продовжує видавати геніальні дедуктивні багатоходівки. До дванадцятої книги ця фізіологічна невразливість головного героя починає відверто дратувати. Людина в такому стані не те що вбивцю не знайде - вона не зможе заповнити елементарний протокол.

«Ніж» - це міцний, але дуже виснажливий скандинавський нуар, який тримається на харизмі головного героя та відвертій процесуальній сліпоті місцевого правосуддя. Це чудова драма, але детектив, який грає з читачем крапленими картами.