Слава Курилов, живучи в СРСР, ніколи не був героєм дисиденського руху. Він ніколи відкрито в голос не заявляв своєї позиції щодо політики комуністичної держави. Саме тому ним ніколи не цікавилося КГБ. Але він відчував себе одним із полонених в'язнів у масштабній в'язниці безглуздих ідей.

Він жив у державі, де люди постійно чогось боялися. Він бачив страх у їхніх очах, у манері говорити один з одним, постійно вслухаючись та оглядаючись.

Бунт проти влади Слава закінчив втечею з СРСР. Стрибок з круїзного лайнера у відкритий океан - це був найвідчайдушніший виклик державі. Тихо. Без зайвого шуму та підозр. Слава не шукав матеріальних благ за морями, він розумів, що там його чекає така ж як і в Союзі, залежність від обставин. Все, що штовхало Славу до дій - приховане зло, що оточувало його.

Адже його рідний Семипалатинськ став місцем випробування атомної зброї. А місцем строкової служби у лавах Радянської армії був бойовий хімічний полігон. Політика могутньої держави полягала у створенні атомної та хімічної зброї, при випробуваннях яких жертвами ставали ж самі мешканці СРСР. Безглуздо, правда ж?

В океані шанси вижити для Слави були мінімальні: він провів у відкритому океані три доби без питної води, їжі, серед акул та велетенських хвиль. Дрейфуючи він подолав відстань до берегів Філіпін у сотню кілометрів.

Найзахопливіша частина книги - це сама втеча Слави та перебування його в океані. Частину книги займають описи його філософських поглядів, йога, езотеричні практики (які мені звісно не зрозумілі), цей розділ і дає відповіді як йому вдалося стільки протриматися у воді. Саме без розуміння Слави світогляду та практик, не можливо збагнути сутність його особистості.

Книга дуже надихає, вона зі серії тих, які формують здатність інакодумства. Про долю Слави можна дізнатися із багатьох джерел, але ця книга створена, щоб насолодитися процесом читання, щоб віднайти головну суть, щоб винести для себе з неї урок, пізнати ідею і навіть переоцінити моменти свого життя.