"Слово про будинок "Слово"" (Володимир Куліш)

"Слово житиме, навіть, у найтемніші часи та збереже в собі минуле поколінь..."-книга-реквієм та просто спогад автора, сина дивовижного письменника Миколи Куліша. Потрапила до мене за рекомендацією знайомої та була прочитана буквально за один день. Це не художній твір, а посібник культурної історії, де такі не звичні для нас письменники " відродження" з шкільних підручників оживають і дають зазирнути у своє життя, а точніше квартири, як звичайних людей, зі своїм болем, переживаннями та часом кумедними історіями. 

Окрім того, що тут описані цікавинки про те, як проходили замисли на поезію, можна прочитати про ковзанку, на якій Хвильовий катався до ночі, спогади про Йогансена з його життєрадісністю та собакою, велосипед «Україна» Підмогильного, якого батько дозволяв позичати друзям. Насправді, вони усі були по-своєму романтиками та світлими людьми, до котрих у двері зненацька постукала совєтська реальність та несправедливість. Їх заселили до одного будинку у формі літери "С", як у табір, щоб вони були під пильним наглядом, приходили з перевірками та просили писати "стішочки" для радянських дітей. А вони хотіли іншого-писати українською, будувати сім'ї та прославляти національну літературу. Першим відійшов Хвильовий залишивши по собі спустошення та запустивши відлік арештів. Автор буквально був його сусідом та ще маленьким хлопчиком запам'ятав його, як доброго дядька та друга. У книзі згадки чи не про кожного мешканця загадкового будинку. Особливо, цінними є цитати інших діячів про події сьогодення та те, як вони напряму повязані з будинком "Слово". "Імперії, яка їх знищила, та слава нестерпна й сьогодні:у перші місяці війни фасад "Слова" було пошкоджено російським обстрілом. Позбавити націю памяті-це приректи її на зникнення, і ця війна ведеться також і за історію, за спогади, за минуле...(Віра Агеева)".

Фінал книги не той, якому хочеться аплодувати, а тихий, як болісний спалах у пам’яті. Але ж такий цінний для кожного з нас. Книга, котру хочеться мати у своїй бібліотеці, навіть, як реліквію. Як закріплення теми, щиро раджу відвідати театралізований мюзикл від команди ТИ-РОМАНТИКА, або хоча б подивитися у записі, це неймовірні емоції.