Смерть близько

Оповідання «Смерть близько» демонструє геть іншого Арсена Люпена. Прямо ідеальний чоловік! Герой! Дійсно, у цій збірці Моріс Леблан зображає Арсена Люпена в амплуа детектива та геніального слідчого, а не стільки злодія, хоча в оповіданні наш герой всім називає себе Поль Добрейль (одним словом, не міг не збрехати - то вже професійне). 

Уявіть собі таку картину. Замок у Франції. Прекрасний пейзаж, чарівна природа, напевно, що тут проживають далеко не бідні  люди, раз Арсен Люпен шукає, як потрапити всередину. Спершу я подумала, що він має намір його пограбувати, інакше для чого шукати неординарні шляхи та за несподіваних обставин знайомитися із прекрасною пані, рятуючи її життя. Такий крок Люпен не раз здійснював, аби втертися в довіру. Це було б логічно. Та ні! Мета нашого героя - врятувати від неминучої смерті чарівну 21-річну Жанну Дерсьє, якій, за даними Люпена, загрожує небезпека. Недаремно оповідання називається «Смерть близько». Арсен знає про всі епізоди, які свідчать про замахи на життя дівчини й які вже відбулися, та навіть відвертає впродовж розвитку подій декілька нових. Які саме - про це читач дізнається без моєї допомоги. Скажу лише, що ці спроби були добре продуманими і спланованими і майже стовідсотковими, якби не збіг обставин та фарт Люпена. Проте хто ж зацікавлений у смерті нашої героїні? Хто тоді турбуватиметься про її прикутого до ліжка батька? І навіщо Люпенові втручатися в це дійство, невже десь таки буде примара отримати коштовний подарунок за невтомну працю? 

Одним словом, кінцівка вийде несподіваною та інстригуючою. Для екранізації - ідеальний твір. А для нас - захоплююче драйвове оповідання. Я б навіть сказала, що у стилі героя Тома Круза чи Джеймса Бонда.