Смерть Володимира

А тепер ми з тобою залітаємо в нашу рідну вітчизняну історію, але одразу забудь про ті нудні шкільні підручники, від яких хилило на сон на задній парті! Кралюк і Красовицький замутили такий історичний детектив, що це тупо наша версія «Гри престолів», тільки з реальними київськими князями, жорсткими інтригами і отрутою в кубках.
Коротше, розклад такий. Рік 1015-й. Батя всієї Русі, князь Володимир, той самий Великий, що хрестив наші землі і є на  грошиках, раптово віддає Богу душу у своїй резиденції в Берестові. Офіційна версія для народу - ну, старий був, захворів, серце не витримало, буває. Але всі, хто хоч трохи шарить у тодішній політиці, одразу викупають: діда просто жорстко злили. Тхне від цієї смерті грандіозною підставою і класичним політичним вбивством вищого пілотажу.
І отут починається найсмачніша дичина. Щойно Володимир закриває очі, його синочки починають таку люту гризню за київський престол, що просто гай шумить. Брат іде на брата, всі плетуть змови, підкуповують дружинників, домовляються за спинами. Автори беруть цю реальну історичну муть, в якій сам чорт ногу зламає, і роблять із неї максимально драйвове кримінальне розслідування. Хто насправді замовив князя? Чиї руки по лікоть у крові? Там стільки підозрюваних, і в кожного такий залізобетонний мотив завалити батька, що ти читаєш і підозрюєш тупо всіх підряд.

Найбільший кайф цієї книги - це сама атмосфера. Ніяких тобі сучасних технологій, камер відеоспостереження чи експертиз ДНК. Тільки шепотіння в темних монастирських коридорах, шпигуни, багатоходовочки, отруєне вино і старе добре залізо під ребра. Письменники реально круто попрацювали з літописами, але при цьому не скотилися в нудну академічну лекцію. Вони здерли з цих історичних діячів ікони і зробили їх живими людьми з їхніми пороками, жадобою влади і параноєю.