Ось заради чого я перервав свою беспрограшну читацьку серію японської сучасної літератури. Вважаєте, рішення було передчасним і легковажним? Не шкодую ні миті, а представляю четверту книжку цього молодого і перспективного пана (це моя відповідь, бо він у написі наважився і мене обізвати паном, хоча я не любитель, коли мене шанують як якусь їхнюю благородію), однак... Що вже доводилося бувати на презентаціях двох із попередніх трьох збірок Сашка - це так, незначний штришок. Давайте я скажу більше правди про автора, який і сам до сказу правдивий в поезії. І вже почавши сьогодні читати книжку та дійшовши до 104 сторінки під вечір, мене прорвало на риму. Тоді нехай першими словами про пана Обрія буде спонтане невибагливе віршування. А моя характеристика для нього наступна:

Для ворогів - отруйні зуби кобри,
Для решти - віршодайний слідопит
Сашко наш Кучеренко, він же - Обрій,
Палкий поет під брендом "Укрсучліт".

Хто не зрозумів, "укрсучліт" - не лайка. Він - живий представник сучасної української літератури. Певен, настане день, коли справжнє прізвище Сашка Обрія згадає не кожен нащадок, як сьогодні мало хто відповість, як за паспортом звали відомого(му) письменника(цю) Жоржа (Жорку) Санд. Ще сьогодні є нагода закарбувати, занотувати до записничка: Олександр Кучеренко - стовідсотковий український поет з Миколаївщини, а нині киянин (як і я: народжені у Києві вже мають сміятися). От тільки ознайомившись з його тврчістю не кажіть: другий чи третій Вишня чи Глазовий (нехай до них ще доросте), але він єдиний, неповторний, ні до кого не подібний наш вітчизняний митець, наповнювач скарбниці гумору, сатири, гостро-соціальних малих римованих форм.

Ділюся з вами моментом саме цього дня, 11 травня 2021 року. Їду собі в компанії двох колег, затиснутий ними: один керує бусиком, другий втикає у смартфоні. Я при справі, як і зазвичай - читаю "Сокиру сатири". Перетинаємо міст Патона. При цьому я також традиційно дивлюся на води нашого Славутича, перебігаю пагорбами правобережжя і перевіряю охайність нашого державного прапора коло, самі знаєте, якого найбільшого пам'ятника. Перегортаю сторінку і поновлюю нірвану читаня. Заголовок віршу: "Клепана баба". Їтіть!

"З кручі дніпровської клепана баба
вдалеч мечем вороженьків жене."

Довелося й товаришів "пригостити" доречним віршиком. От тому, дорогий мій пане Сашко, я чесно рекламую твоє четверте дитя. Ти маєш справжню українську веселу вдачу і при цьому нехай начуваються ті, хто зневажають і всіляко принижують нашу країну, наш славетний народ, хто підзабув свій рід. Я залюбки тегаю тебе, щоб ті, хто готовий підтримати твою творчу дорогу, замовивши собі добротну книжку. А в ній, між іншим є QR-коди, за якими ви знайдете живе виконання окремих творів. Друзі, підтримуйте молодих українських поетів, письменників і взагалі творчих особистостей. Надайте їм можливість з хорошого старту увійти до когорти класиків. Зокрема, Сашко вже і лауреат, і член Спілки письменників України, і достойна поваги людина, чий сміх не порожній, а творчість насичена і збагачена добірними висловами, новотворами, несподіваними каламбурами, обігруваннями слів і явищ. Це те, що я ціную в авторові.