Сон

Дуже люблю Коцюбинського. Він геть інакше читається після сорока років і досвіду стосунків. Прикладом цього є новела «Сон», в якій ми бачимо подружжя, де він і вона втомилися одне від одного і загрузли в буденності: він - у роботі, вона - в дітях і побуті. Здається, їх ніщо вже не єднає, хоча зранку вона (Марта) розповідає йому (Антіну) свої сни, а він після школи прагне пройтися містом і знайти щось цікаве. А ввечері він ховається від неї в книги та власні твори. Та ось відбувається подія, що кардинальним чином усе змінює. Антін переказує Марті свій сон, де він на острові разом із чарівною білявкою, їм добре вдвох, вони цілуються. І тут Марта розуміє, що це не просто сон - це справжні бажання її чоловіка, для якого вона стала чужою. Після сварки та обвинувачень одне одного, напевно, відбувається примирення, смію припустити, що без інтиму не обійшлося, хоча про це Коцюбинський не пише. А потім… потім пара стала переживати нову романтику почуттів. Відбулася перезарядка. А так і має бути - стосунки повинні розвиватися; а діти й побут є ніби лакмусовим папірцем, що перевіряє кохання на міцність.