Сплячий красень

Невеличке, проте надзвичайно оригінальне оповідання Артура Кларка про сенс людського існування з елементами чорного гумору. У барі сидять хлопці й розмовляють. Один вирішує розповісти історію про Зігмунда Снорінга, свого знайомого, в якого прізвище визначило його буття. Зазначу, що в перекладі з англійської снорінг означає хропіння. Отож, перед нами молодий єврейський хлопчина Зігмунд. Він хропе, причому дуже сильно. Однак дізнається про це після одруження. Кохана Речел не може спати, і молодята на межі розлучення. Плюс дядько Рубен заповідає небожеві шалені гроші за умови, що той у віці тридцяти років буде одруженим. А як цього домогтися, коли шлюб от-от розірветься? Ще цілих пʼять років треба протриматися. І тут на допомогу приходить єврейська мудрість. Зігмунд згадує про свого дядька професора Хаїма і за певну суму грошей просить його допомогти. Науковець винаходить ліки, однак їхній ефект неочікуваний: Зігмунд вже не хропе. Але… і не спить. І Речел це не подобається. Уявіть собі: людина не знає, як витратити вісім годин сну, а тому вештається лондонськими вулицями в пошуках пригод. Читати книги і писати наукові праці - це не про нашого героя. І шлюб знову на межі розірвання. Тоді Зігмунд просить Хаїма повернути йому сон і хропіння. Але наш учений знову переборщив: Зігмунд тепер спить, але не прокидається. Спершу Речел нервувала, але після отримання спадку навіть зраділа. Відтепер вона радіє життю на курортах, у той час як її чоловік спить. Опустимо опуси про те, що в цьому шлюбі наверно кохання і не було і що хропіння - то лише привід не бути з чоловіком. Але Кларк ставить багато питань: для чого ми живемо, чи можемо ми обманути природу, чи варті великі гроші ризику.