Сумна історія яка повторюється

Мені книга була важкою. Події, які відбуваються в нашій країні, залишили свій слід… Книгу дали почитати , а опис я не читала, взялася одразу. Не маю звички залишати книги непрочитаними, тому читала довго… Хоч там уже й інша історія почалась, але моменти про війну до мурашок.

Історія про життя декількох поколінь жінок, що постає в пам’яті Меланії, котра, втікаючи з сином від війни (сучасної) з Києва, опиняється в Німеччині. Саме тут вона розплутує ниточку історії своєї родички, яку в 40-х роках було вивезено з України на тяжку роботу.

Щоденник, що зберегся , занурює Меланію в дитинство. У спогадах вона з мамою з Києва часто їздила на Гуцульщину до родичів. Тут її навчили любити рослини, адже кожна травичка має своє цілюще значення. Описуючи красу Карпат авторка показує нам вкотре, наша країна гарна, наша природа найкраща, наші традиції мають жити і передаватися наступним поколінням. І цей далекий щоденник повертає її знову з Європи до тітки в село, яка чекала її з нетерпінням. 

Ця  книга нагадує нам про тисячі українців, що не повернулися додому, але пам’ять про них повинна жити.