Там, де співають раки

Що ж це за місце - там, де співають раки? 🦐 Це особливе місце, воно лише твоє, там є  тільки ти і природа.

Маленьку дівчинку Каю полишили в дитинстві всі, кого вона любила: спершу пішла мама, пішла, не оглядаючись, бо не витримала знущань батька, тоді брати і сестри, навіть найстарший Джоді, який був ближчим до дівчинки і той пішов, а наостанок і батько пияка - пішов і не повернувся. Як можна було залишити шестирічну дівчинку одну? Без засобів для існування (щоб вижити довелося збирати мідії на продаж, ловити рибу), без одягу, в жахливих умовах, залишити на виживання і боротьбу в цьому світі. У мене й досі не вкладається в голові така безвідповідальність, бездушність, безсердечність…

Книга захоплює з перших сторінок. Ти разом із Каєю поринаєш у світ природи, яка захоплює, заворожує, причаровує,манить своєю красою, незвіданістю, таємничістю. Для дівчинки,  відірваної  від цивілізованого світу природа стає домом. «Бувають люди, що можуть жити без дикої природи,і бувають ті, що не можуть». Саме такою була Кая. Вона настільки злилася з породою, що не могла покинути марші, чайок, чапель. Болото стало для неї єдиною родиною, яка лишилась.

Природа взагалі в книзі виступає  як окремий персонаж, її шепіт супроводжує кожну сторінку.

Дуже боляче було читати, що люди з сусіднього містечка жахалися дівчинки, ненавиділи, глузували, нападали,мучили, ображали вони ніколи не називали її на імʼя, а тільки Болотним Дівчиськом. Тому вона вимушена була навчитися жити без них. А всього було треба людям - проявити трішки доброти, тепла, допомогти дівчинці пристосуватися до життя, отримати освіту. Але ж простіше -  просто відвернутися і все…

Протягом всієї книги ми спостерігаємо за внутрішнім світом ГГ: її страхами, прагненнями, здатністю кохати й боротися. Історія дорослішання переплітається з детективною лінією та судовою драмою, що тримає в напрузі до кінця.

Мені припали до душі Тейт, Джампін, Мейбл, бо саме в них Кая знайшла підтримку і розуміння.

І мені дуже приємно, що Кая змогла втерти носа усім тим містянам. Адже саме  самотність загартувала  її і подарувала  унікальний погляд на світ, завдяки якому Болотне Дівчисько стало знаменитим.

Книга змушує задуматися про упередження суспільства, людську жорстокість, але також — про доброту, дружбу і надію. Читається легко, але залишає після себе емоційний слід. Атмосферна, чуттєва історія з сильними персонажами та своїми таємницями.