Текст, що переписав правила і став взірцем

"Старий і море" - це текст, який переписав правила того, що може художня література. Гемінґвей взяв найпростішу конструкцію - старий рибалка, риба, океан - і створив твір, який одночасно є реалістичною повістю, філософською притчею, екзистенційним маніфестом і трагедією в класичному розумінні.
Центральний конфлікт - боротьба Сантьяго з марліном - це не просто риболовля, це протистояння людської волі та байдужого космосу. Марлін у Гемінґвея не ворог. Старий поважає рибу, говорить з нею, називає братом. 
Три дні в океані - це фізичне та психологічне випробування межі людських можливостей. Сантьяго не їсть, не спить, його руки кровоточать, спина горить від болю, але він тримає волосінь. Чому? Бо "людина створена не для поразки. Людину можна знищити, але не можна перемогти".
Гемінґвей написав це у 1951-му, після десятиліття творчої кризи. Критики вважали його вичерпаним. "Старий і море" стало відповіддю - короткий текст, який переважив усе, що він писав раніше. Пулітцерівська премія 1953-го, Нобелівська 1954-го.
Але головне не нагороди, головне - універсальність. Ця книга говорить з рибалкою з Куби, з офісним працівником у Токіо, з підлітком у Києві. Бо всі ми колись опиняємося в океані, на гачку тримаємо щось більше за нас, і доводиться вибирати: відпустити чи триматися до кінця.
Сантьяго тримався, програв, але залишився людиною. І це єдина перемога, яка можлива в світі, де акули завжди приходять.
Епічна книга не та, де багато подій. Епічна - та, де одна подія розгортається в метафору людського буття. "Старий і море" - саме такий текст. Після нього не залишається питань про те, навіщо література. Вона для того, щоб нагадати: ми можемо бути знищені, але не переможені.