Книга «Трофейні серця» - автобіографічний роман. Заснований  на реальний подіях і всі герої справжні. Книга змальовує період розпаду СРСР. Коли система вже давно « прогнила з середини», але всіма силами чіпляється за існування… 

Звичайний хлопець Антон Десятник солдат- листоноша, намагаючись у цей період стати вільним і заробити, опиняється у вʼязниці в Штазі. Але ж він всього-навсього звʼязуюча ланка у брудних справах радянсько-німецького керівництва. Його робота настільки ризикова і небезпечна, що ледве не коштувала йому життя…
✍️ « Тієї миті Радянський Союз у мені остаточно вмер. Це відчулося на молекулярному рівні. Я став іншим: цільним, зібраним, відповідальним за власні слова й дії. Я став Дорослим».

Хлопець проводить паралель між СРСР і НДР і чітко бачить, що хоч «совок» переміг у війні, але, на відміну НДР, так і залишився у ж… Коли в НДР люди живуть в своє задоволення, вільно можуть придбати продукти речі, причому якісні, то у «найкращій країні світу» ✍️ « довжелезні черги стояли за туалетним папером, господарським милом, маслом, крупами, борошном.Люди вбивалися через ковбасу, свинячий окіст та бичків у томаті, записувалися в черги за якимись гівняними меблями, каструлями, холодильниками, пральними машинками, що ламалися на другий день використання. Замість медичних препаратів лікувалися власною сечею (це називалося уринотерапією) та жерли пташине гівно «мумійо». Мили голову хлібом і травами, фарбували старі джинси синькою, робили з піжам офігенні пляжні костюми»

Книга змальовує справжні реалії радянського життя, відголоски якого, нажаль, залишилися ще й досі. Тому важливо позбавитися цього лайна ,  вилюдніти і вигребти з цієї бездонної ями.

Роман сподобався , але дався мені трохи важкувато: читаєш українською, а тут раз і «руськіє словєчкі, діалогі», але без них, не відчувся б весь колорит книги, напрягало  трохи використання ненормативної лексики, ну то задум автора ( свій стиль). Але вважаю книга варта уваги, адже дає можливість переосмислити багато речей.