«Тризна», «Художник», «Близнюки» | Рецензії на книги, відгуки про прочитане, рейтинг - кращі книги

You are here

«Тризна», «Художник», «Близнюки»

0
Нема оцінок

У свідомості більшості Тарас Шевченко — це передусім пророк, поет, творець «Кобзаря» і духовний стрижень української нації. Але за вогняними рядками поезії ховається ще одна грань митця — прозаїк, тонкий спостерігач людських душ, психолог і лірик без рими. Його прозові твори, зібрані у збірнику «Тризна», «Художник», «Близнюки». «Тризна». Цей ранній твір — швидше лірична елегія, ніж класична повість. Написаний під впливом втрати близького друга, «Тризна» — це не сюжет, а стан душі, що повільно опускається у глибини скорботи. Мова твору — російська, як і більшість прозових текстів Шевченка, та вона не сковує його чуття. Навпаки — надає оповіді певної відстороненості, холодної краси, як осіння роса на надгробку. Тут Шевченко не вигукує — він шепоче. Але цей шепіт про смерть, любов, прощення і самотність — пронизує серце сильніше, ніж будь-який крик. «Художник». Це чи не найінтимніший прозовий твір Шевченка. Під маскою вигаданого героя читається майже документальний слід власного життя автора — від кріпацтва до Академії мистецтв, від першої віри в талант до перших зрад. Це не просто оповідь про людину, яка прагне малювати. Це — сповідь митця, який мусить виживати між пензлем і кайданами, між мрією і реальністю, між злиднями і високим мистецтвом. «Художник» написаний без пафосу, але з гідністю. Це твір про внутрішню свободу — таку, яку не може відібрати жоден пан чи імперія. Про талант, що проростає крізь каміння. «Близнюки». Ця повість — найвибудованіша з трьох, структурована і драматично насичена. У ній — не лише особиста, а й глибока соціальна критика. Це історія двох братів-близнюків, життя яких — суцільна паралель і контраст водночас. Один — добрий, наївний, чистий. Інший — лицемірний, цинічний, холодний. Через ці дві постаті Шевченко досліджує вічне протистояння світла й темряви в людській душі. Прозові твори Шевченка — це не просто літературні експерименти чи супутники його поетичного генія. Це самостійна територія болю, любові й пам’яті, де слово не прагне римуватись — воно прагне бути почутим.

вподобати
0 користувачів вподобало.